Чернецька Л.С.

Одеський державний економічний університет, Україна

Державні інвестиційні витрати в транзитивній економіці України

В умовах транзитивної економіки України, якій властиві структурні перекоси в народногосподарському комплексі, актуальною стає проблема мобілізації інвестиційного потенціалу країни, зокрема за рахунок прямої і непрямої участі держави в інвестиційному процесі.

В другій половині минулого століття спостерігалося стабільне підвищення масштабів державного втручання в економіку в окремих країнах світу. В грудні 2004 р. відомий прихильник економічного лібералізму М. Фрідман опублікував статтю «Держава наступає (?)», де визнає, що в розвинених країнах світу частка державних витрат у ВВП за другу половину минулого століття помітно зросла, а в США навіть перевищила третину від ВВП без урахування витрат на національну оборону і безпеку. Таке збільшення державних витрат припало на період, коли ідеї економічного лібералізму витісняли домінуючі в 1950-ті, 1960-ті і першу половину 1970-х років минулого століття кейнсіанські переконання про участь держави в економіці.

Зростання державної активності навряд чи спиралося на дотримання якоїсь окремої стрункої економічної концепції. Скоріше воно ґрунтувалося на моральному виборі правлячих еліт на користь динамічної модернізації національної економіки в інтересах зростання її міжнародної конкурентоспроможності, концентрації обмежених економічних ресурсів для досягнення намічених пріоритетів структурної трансформації.

За даними Державного казначейства України, починаючи з 2000 р., в нашій країні частка державних інвестицій у ВВП поступово нарощувалася (з 2,8% в 2000 р. до 5,8% за результатами 11 місяців 2004 р.). Більше половини з їх загального обсягу припадало на інвестиційні витрати із центрального бюджету (витрати центрального бюджету на інвестиції в 2000 р. складали 1,5% ВВП, в 2003 р. – 2,6% ВВП, а за підсумком 11 місяців 2004 р. їх питома вага досягла 4,4% ВВП) [1, с. 203].

Що стосується структури розподілу державних інвестицій за регіонами України, найвагоміша їх частка припадає на більш розвинені східні області країни. Основні підприємства-реципієнти державних інвестицій в 2002 р. були розташовані в м. Севастополі, Луганській і Донецькій областях. У 2005 р. питома вага капітальних вкладень, у тому числі і державних, в Донецькій області складала 10,5% від їх загального обсягу по Україні, Дніпропетровській – 8,1%, Харківській – 6,2%. Проте серед регіонів з найбільш високими темпами приросту інвестицій в основний капітал в 2005 р. порівняно з 2004 р. поряд зі східною Луганською областю (22,7%) виділяються західні Вінницька (21,1%) і Тернопільська (16,5%) області [5].

Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій України був проведений аналіз залежності між душовим ВВП і державними інвестиціями на душу населення по 26 областям (окрім Києва, де дуже великий обсяг інвестицій із місцевого бюджету, а ВВП на душу населення перевищує середній по Україні рівень більш ніж в 2,5 рази). На підставі отриманих даних був зроблений висновок про те, що статистично значущого зв'язку між показниками немає. Коефіцієнт кореляції складає 0,15 (0,20 для місцевих і 0,10 для централізованих капітальних витрат) [2, с. 104].

Аналіз даних Держкомстату України дозволяє встановити, що питома вага державних інвестицій в структурі інвестиційних витрат в основний капітал за період 1997-2003 рр. залишалася практично незмінною (11,1% в 2003 р. в порівнянні з 11,9% в 1997 р.) [3, с. 216]. У першому півріччі 2005 р. даний показник склав 7% (2,1  млрд. гривень), тоді як на кінець третього кварталу 2004 р. бюджетні інвестиції в Україні в загальному обсязі капіталовкладень знаходились на рівні 17%, являючись одним з найвищих показників після Таджикистану (42%) і Білорусі (20%). В цей період частка державних інвестицій в основний капітал в Україні була рівною аналогічному показнику в Росії, який в першому півріччі 2005 р. продовжував знаходитися на тому ж рівні [2, с. 106].

В 2005 р. витрати консолідованого бюджету складали 141,5 млрд. грн. або 33,8% ВВП. За останні 8 років рівень державних витрат вперше перевищив відмітку 30% від ВВП. Причому витрати на економічну діяльність в загальному обсязі витрат консолідованого бюджету в 2005 р. склали 13,5% (або 4,6% ВВП) в порівнянні з 18,4% (або 5,4% ВВП) в 2004 р., на розвиток вугільної галузі – 2,2% (або 0,7% ВВП) в 2005р. порівняно з 2,9% (або 0,9% ВВП) в 2004 р. Проте витрати консолідованого бюджету, пов'язані з сільським господарством, за останній рік зросли: у 2005 р. вони склали 3,3% загального обсягу державних витрат (або 1,1% ВВП) в порівнянні з 2,7% (або 0,8% ВВП) в 2004 р. В той же час чітко простежується зміщення пріоритетів на користь витрат на соціальні потреби. У 2005 р. державні витрати на соціальний захист і соціальне забезпечення збільшилися практично в два рази і склали 9,5% ВВП або 28,2% загальних витрат консолідованого бюджету (у 2004 р. ці показники складали відповідно 5,6% і 19%, в 2003 р. – 4,9% і 17,1%). Мало місце також зростання державних витрат на освіту (18,9% загального обсягу або 6,4% ВВП в 2005 р. в порівнянні з 18,1% загальних державних витрат або 5,3% ВВП в 2004 р.) і охорону здоров'я (3,7% ВВП в 2005 р. в порівнянні з 3,5% ВВП в 2004 р.), хоча питома вага останніх в структурі державних витрат скоротилася в 2005 р. на 1,1% і склала 10,9% [4, с. 17].

Таким чином, можна зробити висновок, що в 2005 р. поряд з істотним збільшенням обсягу державних витрат відбулися також дуже могутні зрушення в їх структурі. В той же час, як це не парадоксально, на фоні збільшення питомої ваги державних витрат у ВВП відбувається зменшення частки фінансових ресурсів держави, що направляються в реальний сектор економіки. Експерти ООН негативно характеризують дані зміни, оскільки збільшення соціальних виплат не підкріплене доходною частиною бюджету, рекомендуючи уряду України переглянути державні інвестиційні витрати на користь формування «бюджету розвитку», а не «проїдання».

Література

1. Конкурентоспроможність України в умовах глобалізації /Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська та ін.; За ред. Я.А. Жаліло. – К.: НІСД, 2005. – 388 с.

2. Клюшова Е.А. Государственные инвестиции в Украине. Материалы круглого стола «Государственные инвестиции в рыночной экономике: пределы и возможности». – М.: АОЗТ «Эпикон», 2006. – C.103-108.

3. Статистичний щорічник України за 2003 рік. – К.: «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 2004. – 632 c.

4. Центр соціально-економічних досліджень САSE Україна //Економіка України: тенденції, оцінки, прогнози, 2006. - №1. - 46 c.

5. http://www.ukrstat.gov.ua/